Фонематичний слух

Проблема формування фонематичних процесів у дітей із порушенням мовлення є однією з найважливіших у логопедії. Вона охоплює виховання культури мовленнєвого слуху, вироблення умінь розпізнавати визначений логопедом звук у слові, навчання аналізувати звуковий склад слова та вироблення узагальнювальних уявлень про диференціальні ознаки фонем.

Дуже часто в дошкільників і молодших школярів спостерігають недостатній рівень розвитку слухового сприйняття, Це може бути обумовлено різними причинами:

* віковими особливостями формування слухового сприйняття;

* педагогічною занедбаністю;

* інтелектуальними, мовленнєвими порушеннями;

* фізіологічними порушеннями органів слуху та їхніх функцій.

Робота з розвитку слухового сприйняття, один із важливих напрямів пізнавального розвитку дитини, є основою формування мови й комунікації та засобом регуляції поведінки.

Недорозвинення фонематичного слуху негативно впливає на формування в дітей готовності до звукового аналізу слів.

Дітям важко:

* виділити в слові перший голосний чи приголосний звук (називають перший склад або частину слова);

* відібрати картинки із заданим звуком;

* самостійно підібрати й назвати слова із заданим звуком.

Фонетико-фонематичні порушення мовлення характеризуються такими проявами:

* недиференційована вимова пар чи груп звуків — одним звуком дитина заміняє два-три інших звуки;

* заміна одних звуків іншими, що мають простішу артикуляцію та простіші у вимові;

* плутання, змішування звуків, яке характеризується нестійким використанням звуків у різних словах. Дитина може в одних словах уживати звуки правильно, в інших — замінювати близькими за артикуляційними й акустичними ознаками.

Недостатність фонематичного сприйняття особливо яскраво виявляється в початкових класах.

Ще до вступу до школи в дитини, яка нормально розвивається, формуються практичні узагальнення про звуковий і морфологічний склад слова, що готує її до засвоєння навичок грамотного правопису. Тому виражені порушення становлення усного мовлення спричиняють відхилення у формуванні письма.

Несформованість фонематичних процесів і слухового сприйняття призводить до численних помилок:

* пропусків голосних букв: всять — висять, кмната — кімната, урожй — урожай;

* пропусків приголосних букв: кімата — кімната, вісі — всієї;

* пропусків складів і частин слова: стрки — стрілки;

* заміни голосних: іду — їду, сесен — сосен, легкий — легкий;

* заміни приголосних: дупи — дуби, хай — гай, бутинок — будинок;

* перестановки букв і складів: вінко — вікно;

* недописування букв і складів: чере — через;

* нарощування слів зайвими буквами і складами: дітини — діти, сініг — сніг;

* перекручування слів: пайщик; х злитого написання кількох слів;

* невміння визначати межі речення в тексті.

На початку кожного навчального року, приступаючи до обстеження слухового сприйняття в дітей, необхідно ознайомитися з результатами медичного дослідження стану фізичного слуху дитини, щоб виключити сурдологічний дефект.

Проводимо обстеження за такими напрямами: х розрізнення звуків, близьких за звучанням; х розрізнення звуків, близьких за артикуляцією; х виявлення готовності до звукового аналізу.

Щоб визначити ступінь сформованості фонематичного слуху, використовуємо різноманітні завдання.

1.      Визначити різницю між правильною і неправильною вимовою звуків у своєму й чужому мовленні. Часто діти не відчувають різниці між своєю неправильною вимовою і вимовою оточуючих. Це відбувається через знижений слуховий контроль.

2.      Повторити 3-4 поєднання складів на зразок: па — по — пу, па — ба — па. Труднощі для відтворення виникають унаслідок неправильного сприймання складів з опозиційними звуками і слабким розрізненням послідовності звуків.

3.      Виділити заданий звук із ряду звуків (наприклад, звук [с] серед звуків: [т], [ц], [з], [с], [ш], [ч]);

4.      Виділити склад із заданим звуком із ряду складів (наприклад, склад са із складів: за, ша, са, ча, ща, са);

5.      Визначити наявність звука в слові (наприклад, звука [с] у словах: санки, шуба, оса, ваза, ніс). Виконуючи подібне завдання, дитина має від- реагувати на заданий звук якоюсь дією (поплескати в долоні, підняти руку). 

В. Й. Радецька